Главная Культурология Риторика - Гриценко Т.Б.

Риторика - Гриценко Т.Б.

Модуль 3. Практикум з риторики

1. Процес підготовки промови не включає:

а) вибір теми;

б) складання плану;

в) її проспівування;

г) збирання матеріалу;

ґ) запис промови;

д) розмітка тексту знаками партитури;

е) тренування.

2. Те, про що йдеться у промові, називається:

а) ідеєю;

б) темою;

в) проблемою.

3. План промови не може бути:

а) простий;

б) складний;

в) цитатний;

г) художній.

4. До знаків партитури за місцем їх розташування в тексті не належать:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) абзацові;

г) підрядкові.

5. Фразові паузи, ромбічні дужки, дужки квадратні, лапки − це знаки:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) підрядкові.

6. До надрядкових знаків не відносяться:

а) знак наголосу;

б) квадратні дужки;

в) підвищення тону;

г) пониження тону;

ґ) злам інтонації.

7. Хід думки від часткового до загального − це:

а) індукція;

б) дедукція;

в) аксіологія.

8. Висновок, що базується на схожості суттєвих ознак явища − це:

а) інформація;

б) аналогія;

в) композиція.

9. За рамки літературної мови виходять слова:

а) синоніми;

б) жаргонізми;

в) варваризми;

г) тропи.

10. Неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) антитеза.

11. Використання з метою створення образу груп приголосних називається:

а) тавтологією;

б) каламбур;

в) алітерацією.

12. Використання з метоб створення образу груп голосних називається:

а) алітерацією;

б) асонансом;

в) анафорою.

13. Основним матеріалом оратора є:

а) слово;

б) звук;

в) фонема.

14. Повторення однокорінних слів у промові судового оратора − це:

а) канцеляризм;

б) тавтологія;

в) плеоназм.

15. Сполучення уламків стійких словосполучень у новий неправильний зворот (наприклад: справив великий вплив) − це:

а) какологія;

б) неологізм;

в) вульгаризми.

16. Свідоме вживання граматично неправильних форм з метою створення певного образу − це:

а) жаргонізми;

б) архаїзми;

в) солецизми.

17. Зіставлення одного предмета з іншим у промові на основі їх спільної ознаки − це:

а) епітет;

б) порівняння;

в) метафора.

18. Неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) анафора.

19. Риторична фігура, що складається з повторення одного і того ж слова чи звороту − це:

а) епістрофа;

б) діафора;

в) інверсія.

20. До трьох основних типів композиційної побудови тексту промови не належить:

а) лінійний;

б) спіральний;

в) прямокутний;

г) кільцевий.

21. До трьох способів інтеграції тексту промови не належить:

а) композиція;

б) когезія;

в) ретроспекція;

г) проспекція.

22. До типів промов не належить:

а) промови, що читаються за конспектом;

б) промови, які готуються заздалегідь, але не вчать напам’ять;

в) промови, які готуються заздалегідь і вчать напам’ять;

г) офіційні промови;

ґ) імпровізовані промови.

23. Найоптимальнішим для сприйняття є темп:

а) від 100 до 120 слів;

б) від 120 до 150 слів;

в) від 150 до 200 слів на хвилину.

24. Частина судової промови, основне призначення якої коротко у стислій формі звернути увагу суду на перекручення фактів, домисли та принципово неправильні судження, допущені учасниками дебатів у своїх промовах, − це:

а) репліка;

б) виступ;

в) предмет промови.

25. Предметом судової промови в цивільних справах у суді першої інстанції не може бути:

а) фактичні обставини справи;

б) аналіз і оцінка додаткових матеріалів;

в) оцінка доказів;

г) пропозиції про застосування того чи іншого закону у справі;

ґ) пропозиції про внесення окремої ухвали при наявності для цього підстав.

26. Виступаючи з судовою промовою в адміністративних справах, учасники розгляду не повинні з’ясувати:

а) чи було вчинено адміністративне порушення;

б) чи винна дана особа у його вчиненні;

в) чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

г) чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення до товариського суду, громадської організації;

ґ) інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;

д) обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (підстави позову).

27. У структурі судових дебатів виділяють функції судової промови:

а) комунікативна;

б) інформативна;

в) ідентифікаційна.

28. Морально-етичні цінності промовця − це:

а) аксіологія в риториці;

б) алюзія;

в) норма в красномовстві.

29. Стилістична фігура: відбиток відомої теми чи події в ораторській промові − це:

а) антитеза;

б) анафора;

в) ремінісценція.

30. Модель побудови виступу з певних складових частин, найпростішими з яких є вступ, виклад, висновки − це:

а) зміст промови;

б) структура ораторського твору;

в) стиль промови.