Главная Экономика Книги Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

2.5. Міжнародна товарна торгівля України

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави на зовнішньоекономічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм згори.

Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12 %.

Світова фінансова криза 1997-1999 рр. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію.

До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найважливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортованих енергоносіїв.

Обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні на зламі тисячоліть були втричі меншими, ніж у Польщі, та вдесятеро - ніж в Угорщині. Можливості екстенсивного розширення експорту в Україні вже вичерпано, отже, існує гостра потреба в якісних змінах, що передбачає такі заходи:

o підвищення ефективності експортних операцій;

o відновлення позицій на традиційних ринках і завоювання нових;

o удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

o збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту.

За роки незалежності істотно змінилася географічна спрямованість українського експорту. Порівняно з 1992 р. частка країн СНД в експорті наприкінці ХХ століття зменшилася майже вдвічі. Основні імпортери українських товарів серед країн далекого зарубіжжя - це Китай, Туреччина, Німеччина та Італія.

Оскільки частка постачань енергоносіїв з Росії в Україну досягла майже 50 %, то зберігається економічна залежність України від північного сусіда. Скорочення експорту до країн СНД (передусім, у Росію) не було компенсоване завоюванням нових ринків.

Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України, слід зазначити такі:

o низька конкурентоспроможність товарів і послуг (ціни на окремі види української продукції на 30-70 % перевищують ціни аналогічної продукції на міжнародних ринках);

o неефективне управління підприємствами;

o відсутність за кордоном збутової інфраструктури;

o нерозвиненість основних засад ринкової економіки;

o недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

o слабка інфраструктура підтримки експорту;

o загострення міжнародної економічної конкуренції;

o протекціонізм з боку іноземних держав.

Характерною ознакою торгівлі України є висока питома вага бартерних угод. Щоправда, останніми роками з'явилася тенденція до зменшення їх кількості. Найбільші обсяги постачань на бартерній основі припадають на Росію, Білорусь, США, Німеччину і Туркме-ністан. В експорті за бартерними угодами переважають чорні метали і вироби з них, руди, концентрати, цукор, кондитерські вироби, транспортні засоби, механічне машинне устаткування, органічні хімічні речовини. Бартер у сфері імпорту поширюється на паливно-мінеральні ресурси (у тому числі нафту), електричні й механічні машини, устаткування, каучук, гумові вироби тощо. Слід також звернути увагу на те, що Україна належить до групи 10 найбільших у світі країн - експортерів зброї.

Позитивним результатом у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єдиний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у відповідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулювання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються тарифи, спрощуються процедури митного контролю.

У 2000 р. з'явилася позитивна динаміка показників зовнішньої торгівлі України, що тривала і в наступному році, - зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7 % і становив близько 37 млрд дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2 % і становили близько 20 млрд дол., обсяги імпорту відповідно на 9 % і становили близько 17 млрд дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним.

Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної та машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2 %, а продукції АПК - 10,8 %. Металургійний комплекс продовжує забезпечувати третину загального обсягу експорту товарів.

У 2001 р. обсяг експорту товарів до Росії становив 22,9 % від загального обсягу експорту, а імпорту - 37,4 %.

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:

o запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5 % світових запасів мінеральної сировини);

o сприятливі кліматичні умови і родючі землі;

o наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);

o великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.

На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:

o підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;

o розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;

o розвивати експорт ракетної й авіаційної техніки;

o розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;

o залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;

o створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали, комп'ютери, мікроелектроніка тощо);

o розвинути міжнародний туризм до світового рівня;

o створити маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках;

o збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;

o активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;

o використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;

o належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;

o удосконалити фінансові механізми регулювання експорту. Насамкінець слід нагадати читачеві, що в Україні публікуються

два статистичні довідники "Україна в цифрах" і "Статистичний щорічник", в яких вміщено таблиці з даними щодо зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і міжнародної торгівлі України.