special

This webpage has been robot translated, sorry for typos if any. To view the original content of the page, simply replace the translation subdomain with www in the address bar or use this link.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

2.5. Міжнародна товарна торгівля України

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави на зовнішньоекономічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм згори.

Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12 %.

Світова фінансова криза 1997-1999 рр. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію.

До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найважливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортованих енергоносіїв.

Обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні на зламі тисячоліть були втричі меншими, ніж у Польщі, та вдесятеро - ніж в Угорщині. Можливості екстенсивного розширення експорту в Україні вже вичерпано, отже, існує гостра потреба в якісних змінах, що передбачає такі заходи:

o підвищення ефективності експортних операцій;

o відновлення позицій на традиційних ринках і завоювання нових;

o удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

o збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту.

За роки незалежності істотно змінилася географічна спрямованість українського експорту. Порівняно з 1992 р. частка країн СНД в експорті наприкінці ХХ століття зменшилася майже вдвічі. Основні імпортери українських товарів серед країн далекого зарубіжжя - це Китай, Туреччина, Німеччина та Італія.

Оскільки частка постачань енергоносіїв з Росії в Україну досягла майже 50 %, то зберігається економічна залежність України від північного сусіда. Скорочення експорту до країн СНД (передусім, у Росію) не було компенсоване завоюванням нових ринків.

Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України, слід зазначити такі:

o низька конкурентоспроможність товарів і послуг (ціни на окремі види української продукції на 30-70 % перевищують ціни аналогічної продукції на міжнародних ринках);

o неефективне управління підприємствами;

o відсутність за кордоном збутової інфраструктури;

o нерозвиненість основних засад ринкової економіки;

o недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

o слабка інфраструктура підтримки експорту;

o загострення міжнародної економічної конкуренції;

o протекціонізм з боку іноземних держав.

Характерною ознакою торгівлі України є висока питома вага бартерних угод. Щоправда, останніми роками з'явилася тенденція до зменшення їх кількості. Найбільші обсяги постачань на бартерній основі припадають на Росію, Білорусь, США, Німеччину і Туркме-ністан. В експорті за бартерними угодами переважають чорні метали і вироби з них, руди, концентрати, цукор, кондитерські вироби, транспортні засоби, механічне машинне устаткування, органічні хімічні речовини. Бартер у сфері імпорту поширюється на паливно-мінеральні ресурси (у тому числі нафту), електричні й механічні машини, устаткування, каучук, гумові вироби тощо. Слід також звернути увагу на те, що Україна належить до групи 10 найбільших у світі країн - експортерів зброї.

Позитивним результатом у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єдиний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у відповідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулювання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються тарифи, спрощуються процедури митного контролю.

У 2000 р. з'явилася позитивна динаміка показників зовнішньої торгівлі України, що тривала і в наступному році, - зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7 % і становив близько 37 млрд дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2 % і становили близько 20 млрд дол., обсяги імпорту відповідно на 9 % і становили близько 17 млрд дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним.

Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної та машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2 %, а продукції АПК - 10,8 %. Металургійний комплекс продовжує забезпечувати третину загального обсягу експорту товарів.

У 2001 р. обсяг експорту товарів до Росії становив 22,9 % від загального обсягу експорту, а імпорту - 37,4 %.

Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:

o запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5 % світових запасів мінеральної сировини);

o сприятливі кліматичні умови і родючі землі;

o наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);

o великий потенціал високотехнічних галузей промисловості.

На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:

o підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;

o розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;

o розвивати експорт ракетної й авіаційної техніки;

o розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;

o залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;

o створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали, комп'ютери, мікроелектроніка тощо);

o розвинути міжнародний туризм до світового рівня;

o створити маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках;

o збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;

o активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;

o використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;

o належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;

o удосконалити фінансові механізми регулювання експорту. Насамкінець слід нагадати читачеві, що в Україні публікуються

два статистичні довідники "Україна в цифрах" і "Статистичний щорічник", в яких вміщено таблиці з даними щодо зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і міжнародної торгівлі України.



 

Created/Updated: 25.05.2018

';>